Соняшник – це високорентабельна, стратегічна культура для України. У разі дотримання правил обробки агротехнікою місця у сівозміні, як у ПОП “Весна” Мурованокуриловецького району Вінницької області, стає можливим отримання врожаю 30-45 ц/га. При поверненні соняшника на ту ж саму ділянку через 6-8 років, він сприятливо вплине на подальші культури в сівозміні.
Існує думка, що соняшник «висмоктує всі соки» із землі. Давайте розглянемо, чи це так? Як каже Євген Миколайович директор ПОП “Весна”, соняшник дійсно має потужну кореневу систему здатну поглинати воду з 1,5-2 м шару ґрунту, а наступна культура, наприклад, озима пшениця споживає воду в основному з 30 см шару, який на 70% поповнюється за зиму (головне її не втратити). У процесі своєї життєдіяльності коренева система соняшника переводить важкодоступні елементи фосфору в доступніші, а також підтягує елементи живлення з глибших пластів у шар 30-40 см, що позитивно впливає на розвиток подальшої культури. Для свого розвитку соняшник споживає мізерну кількість азоту порівняно зі злаками.
У чому ж соняшник відчуває нестачу протягом усього періоду життя?
Основним елементом, якого потребує соняшник, є калій. В золі соняшника міститься 40% калію, тому недолік калійного харчування особливо помітний з періоду бутонізації до дозрівання насіння. В цей період найбільш ефективне листове підживлення калієм, у найбільш доступній формі. Саме через недостатнє забезпечення рослини калієм після соняшника отримує слабку класність пшениця, а також знижується її зимостійкість. Якщо врахувати особливості живлення соняшника в системі сівозміни, і приділити належну увагу живленню подальшої культури, то виявиться, що він гарний попередник, наприклад, для озимої пшениці, набагато кращий за ячмінь, пшеницю і кукурудзу.
Калій бере участь у процесах синтезу та відтоку вуглеводів у рослинах, обумовлює водоутримуючу здатність клітин та тканин, впливає на стійкість рослин до несприятливих умов зовнішнього середовища та хвороб.
Так з мікроелементів, найбільш різко, на соняшнику виражається нестача бору, застосування невеликої кількості якого також обґрунтовано на подальшій культурі.
Фосфор благосприятливо впливає на розвиток кореневої системи, стимулює її розвиток, в результаті чого рослина може забезпечити себе необхідними елементами, тому обробка насіннєвого матеріалу та підживлення на ранніх стадіях розвитку дуже необхідна не тільки соняшнику, а й усім сільськогосподарським культурам.
Фосфор грає винятково важливу роль у процесах обміну енергії у рослинних організмах! Енергія сонячного світла, в процесі фотосинтезу, та енергія, що виділяється при окисленні, раніше синтезованих органічних сполук, у процесі дихання, акумулюється в рослинах у вигляді енергії фосфатних зв’язків, у так званих, макроергічних сполуках, найважливішою з яких є аденозинтрифосфорна кислота (АТФ). Накопичена енергія (АТФ) використовується для всіх життєвих процесів росту та розвитку рослини, поглинання поживних речовин із ґрунту, синтезу органічних сполук, їх транспорту. Це означає, що, якщо всі поживні речовини доступні рослині у великій кількості, а фосфор – ні, метаболізм рослини не буде правильно функціонувати. Все це відбувається через нестачу енергетичних молекул (постачальників енергії), у результаті чого рослина не зможе використовувати інші поживні речовини.
Фосфор, можливо, є недооціненим поживним елементом через відсутність якого в ґрунті спостерігається нестача активної органічної речовини (гумінових і фульвокислот) і мікробів, що сприяють мінералізації ґрунту. Таку слабку доступність можна порівняти з постачанням електроенергії на одну фазу за повної доступності її на три фази. При нестачі фосфору порушується обмін енергії та речовин у рослинах, що призводить до поганого засвоєння інших елементів живлення та у результаті веде до зниження врожайності!
Особливо різко дефіцит фосфору відображається, у всіх рослинах, на утворенні репродуктивних органів. Його недолік гальмує розвиток та затримує дозрівання, викликає зниження врожаю та погіршення якості продукції. Рослина при нестачі фосфору різко уповільнює ріст, її листя набуває (спочатку з країв, а потім по всій поверхні) сіро-зелене, пурпурове або червоно-фіолетове забарвлення. У зернових злаків дефіцит фосфору знижує кущіння та утворення плодоносних стебел. Ознаки фосфорного голодування зазвичай виявляються вже на початкових стадіях розвитку рослини, коли вона має розвинену кореневу систему і не здатна засвоїти важко розчинні фосфати ґрунту.
Посилене забезпечення рослин фосфором прискорює їх розвиток та дозволяє отримувати більш ранній урожай, одночасно з цим покращується якість продукції.
Відомо, що фосфор і калій дуже погано проникають у рослини через листя, в порівнянні з іншими елементами. Найшвидше проникає: N (азот), Mg (магній), Na (натрій), повільніше – S (сірка), ще повільніше – Ca (кальцій), K (калій), P (фосфор) та мікроелементи. Проте, навіть калій і фосфор засвоюються через листову поверхню в кілька разів швидше, ніж із ґрунту, особливо при слабко розвиненій кореневій системі.
Як відомо, фосфор, завдяки своїм властивостям активізувати енергетичні зв’язки в клітинах рослин, є основним елементом, який виводить рослину зі стресу і «штовхає» ростові процеси рослини.
Допоміжними елементами-антистресантами є магній, що відповідає за транспортну функцію, і зокрема того ж фосфору, а також, сірка, яка входить до складу амінокислот і бере активну участь у білковому і вуглеводному обміні речовин, тобто сприяє якісному засвоєнню азоту!
Стрес – загальна неспецифічна адаптаційна реакція організму на дію будь-яких несприятливих факторів.
Виділяють три основні групи факторів, що викликають стрес у рослин:
– фізичні – недостатня чи надмірна вологість, освітленість, температура, радіоактивне випромінювання, механічні впливи;
– хімічні – солі, гази, ксенобіотики (гербіциди, інсектициди, фунгіциди, промислові відходи та ін.);
– біологічні – ураження збудниками хвороб чи шкідниками, конкуренція з іншими рослинами, вплив тварин, цвітіння, дозрівання плодів.