Соя

Опис

Соя – головна білково-олійна культура світового землеробства. У ній сконцентровано найцінніші властивості всього рослинного світу. Соя основна зернобобова культура, яка може вирішити проблеми рослинного білка та жиру, поліпшити азотний баланс ґрунту та збільшити виробництво харчових продуктів.

За вмістом білка їй немає рівних серед зернових і зернобобових. З 1 га сої при врожайності зерна 2,8 т/га одержують 1078 кг білка, тоді як цей показник у пшениці при 3,6 т/га – 455 кг, гороху при 3,0 т/га – 663, кукурудзи при 5,5 т/га – 540, ячменю при 3,5 т/га – 420, вівса при 2,1 т/га – 250 кг. Не так давно китайські ботаніки відкрили дикий вид сої, зерно якої містить майже на 10% більше білка, ніж культурні сорти. Ця знахідка дасть новий генетичний матеріал для поліпшення культивованих сортів.

Феномен сої в тому, що в ній за один вегетаційний період синтезується два врожаї – білка і жиру, а також майже всі органічні речовини, що є в рослинному світі. В її насінні міститься 38—42% білка, 18-23% жиру, 25-30% вуглеводів, ферменти, вітаміни, мінеральні речовини. Вміст білка в соєвому зерні і шроті в 3-5 разів, у концентраті – в 6-7, ніж в зерні злакових культур, а також у 2 рази більше, ніж в телятині, в 3 – ніж в яйцях, вії разів, ніж у молоці. Білок сої до того ж біологічно повноцінний: у його складі – всі незамінні амінокислоти, а також вітаміни – провітамін А (каротин), В₁ В₂, С, Д₁, Е, К, ферменти (уреаза, ліпоксидаза, ліпаза, протеаза, каталаза). Білки сої, на відміну від білка інших культур, близькі до тваринного походження, мають майже той же самий амінокислотний склад, що дає змогу виготовляти з насіння багато різноманітних продуктів харчування. Особливістю хімічного складу сої є вміст в ній фосфатидів – лецитину і нефаліну, необхідних для живлення нервової тканини.

З насіння сої виготовляють молоко, сир, кондитерські вироби, харчове борошно та ін. Новим напрямком продовольчого використання сої є виготовлення замінників ковбас, курячого та індичого м’яса. В їжу використовують також зелені боби в вареному і консервованому вигляді. З сої одержують лецетин і желатин. Соєве борошно можна використовувати як домішку в хлібопеченні та при виготовленні макаронних виробів.

У XX столітті був винайдений спосіб виготовлення із сої штучного м’яса, так звана термопластична екструзія. Зволожене знежирене борошно пропускають через пристрій з невеликими отворами – екструдер під високим тиском і при високій (+140… 145°С) температурі, унаслідок чого змінюються фізичні й хімічні властивості продукту. Одержану тістоподібну масу продавлюють крізь вузькі отвори (текстурують), надаючи їй волокнистого вигляду. Текстурований продукт обробляють певним способом, і він за смаком та зовнішнім виглядом стає подібним до свинини, яловичини, курячого м’яса, рибопродуктів.

На відміну від м’яса, соя не містить холестерину та насичених жирних кислот, які викликають серцеві хвороби, рак, остеопороз. У країнах, де сою вживають як щоденний продукт харчування (Японія, Корея, Китай, Тайланд та ін.), смертність від раку в 4-10 разів менша, ніж в інших країнах.

Соєва олія використовується для виробництва маргарину, продуктів дитячого харчування, приправ, у м’ясній і консервній, фармацевтичній, лакофарбовій та інших галузях промисловості. Нині її вже почали використовувати у складі пального для автомобільних і тракторних дизельних двигунів.

Сою використовують як важливу кормову культуру. Її вирощують на зелений корм і силос в чистому посіві і в суміші з іншими культурами: кукурудзою, сорго, суданською травою та ін. Поживність кормів із сої досить висока. Так, 100 кг зеленої маси відповідає 21 корм. од. і містить 3,5 кг перетравного протеїну. Поживне також і соєве сіно, в якому 15,5% білка, 5,2% жиру, 38,5% вуглеводів. Солома і полова – цінний корм для овець. 100 кг соломи відповідає 32 кормовим одиницям.

Цінним концентрованим кормом є соєва мука і макуха. В 1 кг насіння сої міститься 1,31-1,47 корм. од. і 275-338 г перетравного протеїну. Кількість білка в макусі досягає 47%.

Як просапна культура соя має велике агрономічне значення. Рослини сої завдяки азотфіксації забезпечують свої потреби в азоті на 70-80% і покращують поживний режим, залишаючи в грунті після збирання урожаю з кореневими та післяжнивними рештками, у середньому на 1 га: 60-80 кг азоту, 20-25 кг фосфору і 30-40 кг калію, що прирівнюється до 10-15 т органічних добрив. Тому вона є цінним попередником для більшості культур. В районах достатнього зволоження може вирощуватись як сидеральна культура.

Нові розробки з використання сої і соєвих продуктів, безумовно, будуть впливати на продовольчі ресурси. Населення планети дедалі ширше використовуватиме її для харчування.

Детально подано сучасні технології вирощування сої, зокрема підбір попередників, обробіток грунту, підготовка насіння, система удобрення, особливості сівби, використання засобів захисту рослин у PDF файлі, який буде доступним на сторінці Завантаження у розділі Мій кабінет.

NANOVIT Гуміно Макс