Оптимізація умов живлення сільськогосподарських культур і отримання високоякісної продукції не можливе без використання мікроелементів. Отже, ефективність впливу мікроелементів на рослинний організм, прямо залежить від форми, в якій перебуває елемент. Нині найбільшу увагу агровиробників привертають мікродобрива хелатні добрива на основі мікроелементів і природних органічних кислот — хелати. Термін chelate виник від грецького слова chele, що в перекладі означає “клешня краба”. Це свого роду “клешні”, які утримують позитивно заряджені мікроелементи, що дає змогу рослині швидко й ефективно поглинати потрібні поживні речовини.
За контакту з рослиною мембрана клітини розпізнає цей комплекс як речовину, споріднену біологічним структурам. І в подальшому іон металу засвоюється рослиною, а хелат розкладається на більш прості речовини. В свою чергу, саме у вигляді хелатів усі живі організми використовують метали. Хелатні мікродобрива добре розчиняються у воді, ліпше засвоюються рослинами (на 95-98%), нетоксичні та мають пролонговану дію. Хелатна форма мікроелементів не призводить до випадіння в осад елементів під час взаємодії між собою й агрохімікатами, завдяки цьому мікродобрива в більшості випадків можна застосовувати в суміші з іншими добривами й засобами захисту рослин, що зводить до мінімуму вартість операції внесення.
Переведення мікроелемента в рухому біологічно активну форму (у вигляді комплексонатів – хелатів металів) здійснюється за допомогою спеціальних кислот – комплексоутворювачів. Вченими встановлено, що найперспективнішими з біологічного погляду для створення мікродобрив є:
- етилендиамінтетраоцтова кислота (ЕДТА);
- диетилентриамінпентаоцтова кислота (ДТПА);
- дигідрооксибутилендиамінтетраоцтова кислота (ДБТА);
- етилендиаміндиянтарна кислота (ЕДДЯ);
- оксиетилендифосфорна кислота (ОЕДФ);
- нітрилтриметиленфосфорна кислота (НТФ).
Отже, усі комплекси для рослин практично інертні. Головна роль належить катіону металу, а комплексон грає роль транспортного засобу, що забезпечує доставку катіону та його стійкість у ґрунті та розчинах живлення. Перші чотири кислоти (ЕДТА, ДТПА, ДБТА, ЕДДЯ) є комплексонами, що містять карбонатні групи, а кислоти ОЕДФ і НТФ – комплексони на основі фосфорної кислоти.