
Однією з найважливіших природних екосистем, що здатна засвоювати азот у форму доступну для інших організмів, є мутуалістичні взаємозв’язки азотфіксуючих і нітрифікуючих мікроорганізмів з бобовими рослинами [10]. Проте рослини цієї групи досить вибагливі до кількості вологи, особливо під час формування квітів й насінини [4, 9]. Оскільки цвітіння рослин ярого гороху, як правило, припадає на досить посушливий період, то посів не встигає нормально відцвісти, частина зав’язі залишається нерозвиненою, що скорочує врожай культури. Такі біологічні переваги озимого гороху, як стійкість до знижених температур, пізні строки посіву, ранні терміни збирання дають можливість раціонально спланувати сівозміну [2]. Важливими перевагами вирощування озимих сортів гороху є можливість використати вологу зимових чи ранньовесняних опадів, досить розвинена коренева система весною після зимового періоду, активний ріст до періодів літніх посух [13]. У зв’язку з цим, потенційна продуктивність озимого гороху вища. Крім того, у випадку поганих сходів восени чи перезимівлі посіву завжди залишається можливість весняного досіву. Читати далі Особливості проростання насіння гороху озимого за дії регуляторів росту