Оскільки багаторічним бобовим травам належить провідна роль у польовому кормовиробництві, особливу увагу приділяють удосконаленню технологічних заходів їхнього вирощування, зокрема люцерни посівної, як більш врожайної та тривалого використання культури. Зокрема, завдяки добре розвиненої і глибоко розташованої кореневої системи люцерни посівної значно поліпшується структура і хімічний склад ґрунту та його поживність, що є одним із факторів біологізації землеробства в отриманні екологічно чистої рослинницької продукції у сівозміні [4].
За біологічними особливостями росту і розвитку люцерна посівна відносяться до культур дворучок, яка розвивається за ярим та озимим типом. При ранньовесняній безпокривній сівбі та захистом від бур‘янів вона розвивається за ярим типом, тобто в рік сівби утворюються генеративні органи і насіння, а під покривом ярих зернових культур розвивається за озимим типом, де формується господарсько-цінний урожай зеленої маси на другий рік вегетації [8].
Люцерна посівна у фазі бутонізації – початку цвітіння у сухій речовині зеленої маси містить: сирого протеїну 18-24 %, жиру близько 2,5-3,5 %, клітковини 20-35 %, БЕР 35-45 % [9]. Проте, основну кормову цінність у структурі урожаю мають листя, частка яких становить 50-60 % у фазі бутонізації і 45-55 % у цвітінні, де вміст сирого протеїну знаходиться на рівні 28-30 % [8], а у висушеному – до 20 % [11].
Здатність її вступати в симбіоз із бульбочковими бактеріями (Rhizobium meliloti) дає змогу після збирання разом із кореневими і пожнивними рештками залишати в ґрунті від 50 до 200-300 кг/га азоту з повітря. Але інтенсивне засвоєння азоту відбувається лише за умови наявності на коренях великої кількості активних бактерій. Нерідко в ґрунті відсутні специфічні для даної культури бульбочкові бактерії або їх взагалі недостатньо [1, 5]. Тому для підсилення розвитку бульбочкових бактерій проводять інокуляцію насіння ризобофітом або ризоторфіном, що містять активні штами бульбочкових бактерій здатних у процесі симбіозу проникати у ризосферу люцерни і сприяти утворенню ефективних бульбочок. При цьому створюються сприятливі умови для отримання дружніх сходів та росту і розвитку рослин люцерни посівної [2, 6].
Результати досліджень. Серед елементів інтенсифікації вирощування багаторічних бобових трав, зокрема і люцерни посівної, найбільш дієвим фактором впливу на величину і якість рослинницької продукції є удобрення. При розробці системи удобрення багаторічних бобових трав враховують біологічні особливості культури, циклічний її характер росту і розвитку протягом періоду вегетації, тривалість використання травостою та спосіб сівби, безпокривний чи підпокривний.
Під час вегетації за весняних безпокривних посівів у перший рік життя з урожаєм люцерни виноситься з ґрунту, кг/га: азоту – 180 ± 9; фосфору -18 ± 0,9; калію – 60 ± 3; кальцію – 98 ± 5; магнію – 42 ± 2; натрію – 10 ± 0,5. У наступні роки вегетації вона використовує 300 – 320 кг/га азоту, фосфору 60 – 80 та 180 – 200 кг/га калію за формування врожаю зеленої маси близько 45 т/га. При цьому близько 40 % вказаної кількості азоту рослина фіксує з повітря за допомогою бульбочкових бактерій, а решту споживає з ґрунту [3, 9].
Дослідження показали, що під люцерну доцільно вносити органічні добрива у нормі 20 – 40 т/га під попередник, а фосфорно-калійні – під оранку в підвищеній дозі – 90 – 150 кг Р2О5 і 60 – 100 кг/га К2О, які будуть використовуватися покривною культурою та в наступні роки – люцерною. Щорічно люцерну підживлюють фосфором і калієм Рзо-6оКзо-6о [1, 13].
У період вегетації люцерни фосфор відіграє позитивну роль, особливо у формуванні симбіотичного апарату. При достатньому фосфорному живленні в бульбочках зростає кількість легмоглобіну, як індикатора активності азотфіксації та бере участь у синтезі амінокислот, білків, жирів, крохмалю і цукрів. Застосування фосфору з добривами повинно не тільки повертати винесену його кількість з урожаєм, а й створювати запас рухомих фосфатів у ґрунті, адже цей елемент практично закріплюється в ґрунті й зберігає позитивний вплив на формування урожаю та його якість упродовж досить тривалого періоду [11].
Калій бере участь у вуглеводному та білковому обмінах люцерни. Під впливом калію посилюється процес асиміляції вуглеводів і синтезу білків та переміщення вуглеводів із надземної частини в кореневу систему. Важлива роль належить калію в підвищенні посухостійкості і зимостійкості люцерни [4, 7, 12].
Таким чином, мінеральне живлення належить до процесів, за допомогою яких можна цілеспрямовано впливати на ріст і розвиток рослин та формування урожаю зеленої маси. У даному випадку мінеральні елементи – це будівельний матеріал для створення біомаси рослин. Чим вищий урожай біомаси, тим більша потреба у мінеральних елементах.
Дослідженнями Квітка Г. П. доведено, що при весняній безпокривній сівбі через 70 діб після повних сходів люцерна посівна із застосуванням ефективних гербіцидів (бакова суміш ептаму 2 кг/га з ленацілом 0,6-0,8 кг/га) забезпечила урожайність зеленої маси 12,8 т/га на початку фази цвітіння, а через 54 доби після першого укосу – 10,7 т/га. У сумі за два укоси урожайність зеленої маси становила 23,5 ± 3,9 т/га з виходом 5,6 ± 1,2 т/га сухої речовини та 1,0 ± 0,36 т/га протеїну [8]. За ярим типом розвитку люцерни упродовж трьох років використання травостою вихід кормових одиниць збільшується на 33,8 % і перетравного протеїну на 76,2 % порівняно із сівбою під ячмінь на зерно [10].
У зв’язку із скороченням поголів’я великої рогатої худоби менше виробляється органічних добрив, які практично не використовуються при вирощуванні кормових культур. Тому заслуговує на увагу пошук альтернативних джерел удобрення, наприклад – сидератів, біостимуляторів росту і розвитку, соломи, пташиного посльоду та ін.
Необхідно відзначити, що дослідження з використання пташиного посліду при вирощуванні сільськогосподарських культур практично не проводяться. Враховуючи важливість даного питання нами закладено польовий дослід з метою встановлення ефективності його застосування на посівах люцерни посівної різного еколого-географічного походження.
Польові досліди розміщені на полях кормової сівозміни відділу польових кормових культур, сіножатей і пасовищ Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН.
Ґрунти – сірі опідзолені, середньосуглинкові на лесі, типові для Лісостепу правобережного і Вінницької області. Попередник – соя на насіння. Агротехніка загальноприйнята для зони Лісостепу, яка передбачала полицевий обробіток ґрунту восени. Навесні проводили закриття вологи, внесення органічних і мінеральних добрив та вапна за гідролітичною кислотністю.
У досліді висівали високопродуктивні сорти люцерни посівної, що характеризуються різним класом спокою та інтенсивністю формування травостою.
Відомо, що тривалість періоду спокою як у різних видів, так і у сортів у межах одного виду рослини може істотно різнитися. Це пояснюється генетичними особливостями рослини і умовами зовнішнього середовища.
У досліджуваних сортів, найбільшим періодом спокою характеризується північний сорт люцерни посівної Наречена Півночі – 2,5 та найменшим – 4,8-5,0 виділилися сорти південної селекції Унітро і Насолода, які занесені до Державного реєстру сортів рослин України інтенсивного типу (табл.).
Сорти люцерни посівної за різного еколого-географічного походження
|
|
|
Еколого-географічна зона походження |
Клас спокою |
|
Назва сорту |
Оригінатор сорту |
||
|
|
|
||
|
Наречена Півночі |
ННЦ «Інститут землеробства НААН» |
Полісся, Україна |
2,5 |
|
Росана |
Інститут кормів та сільського господарства Поділля НААН |
Лісостеп, Україна |
4,0 |
|
Банат |
Інститут рільництва та овочівництва |
Сербія |
4,5 |
|
Унітро |
Інститут зрошуваного землеробства НААН |
Степ, Україна |
4,8 |
|
Насолода |
Селекційно-генетичний інститут НААН |
Степ, Україна |
5,0 |
Сівбу люцерни посівної проводили 12 квітня 2016 року. Повні сходи отримали через 6-8 діб після сівби. Найшвидше сходи з’явилися у сорту Банат, який в подальшому відрізнявся за темпами росту і розвитку рослин та формуванням потужного травостою, порівняно із сортами південної і північної географічної зони походження.
У рік сівби перший укіс рослини люцерни посівної сформували через 68-75 днів після повних сходів у фазі початку цвітіння та другий – через 4355 днів. Спостереження за ростом і розвитком різних екотипів сортів люцерни посівної показали, що фази початку цвітіння найпершим досяг Банат, у той час у сортів Росана, Насолода та Унітро вона наставала на 2-3 доби пізніше. Тривалість проходження етапів органогенезу у сорту Наречена Півночі був довшим за першим і другим укосами.
Висновки.
За дотримання щодо технологічних прийомів вирощування люцерна посівна забезпечує високу продуктивність травостою.
На сірих лісових ґрунтах Лісостепу правобережного за використання люцерни посівної різного еколого-географічного походження, можна забезпечити безперебійне надходження рослинної сировини для заготівлі високоякісних кормів у вигляді сіна та сінажу, або гранул і трав’яного борошна.
Бібліографічний список
1. Башкірова Н. В. Експериментальні зміни в системі розмноження люцерни посівної від алогамії до автогамії / Н. В. Башкірова, Т. В. Новак // Вісник Українського товариства генетиків і селекціонерів. – 2005. – Т. 3, № 1-2. – С. 21-25.
2. Бобер А. Ф. Генетико-селекційні дослідження по створенню конкурентоздатних сортів автогамної люцерни / А. Ф. Бобер // Селекція та генетика на межі тисячоліть. – К. : Логос, 2001. – Т. 3. – С. 236-243.
3. Демидась Г. І. Багаторічні бобові трави як основа природної інтенсифікації кормовиробництва / [Г. І. Демидась, Г. П. Квітко, О. П. Ткачук, та ін.]; за ред. проф. Г. І. Демидася, Г. П. Квітка. – К. : ТОВ «Ніланд-ЛТД», – 2013. – 322 с.
4. Дитер Шпаар. Люцерна – королева кормових культур / Дитер Шпаар // Agroexpert. – 2011. – № 4. – С. 52-56.
5. Зінченко Б. С. Люцерна і конюшина / Б. С. Зінченко, В. С. Клюй, Й. І. Мацьків. – К.: Урожай, 1989. – 232 с.
6. Гетман Н. Я. Кормова продуктивність люцерни посівної (Medicago sativa L.) залежно від елементів технології вирощування в умовах правобережного Лісостепу України / Н. Я. Гетман, В. І. Циганський // Black Sea Scientific Journal of Academic Research. – Agriculture, Agronomy & Forestry Sciences. – September-October 2014. Volume 16. Issue 09. – Tbilisi, Georgia 2014. – P. 15-19.
7. Квитко Г. П. Интенсивная технология выращивания люцерни на Украине / Г. П. Квитко // Интенсивная технология возделывания кормових культур: теория и практика. – М.: БО Агропромиздат, 1990. – С. 136-142.
8. Квітко Г. П. Наукове обґрунтування і розробка інтенсивних прийомів підвищення кормової продуктивності люцерни в Лісостепу України / Автореферат док. дис… – К., 1999. – 42 с.
9. Колесников С. В., Високобілкові кормові культури / С. В. Колесников, О. Ф. Мазур, В. С. Мойсеєнко. – Ужгород: Карпати, 1985 – 56 с.
10. Лупашко М. Ф. Люцерна / М. Ф. Лупашко. – М.: Агропромиздат, 1988. – 256 с.
11. Петерсон Н. В. Влияние минерального азота на эффективность симбиоза клубеньковых бактерий с люцерной / Н. В. Петерсон, М. М. Ничик, С. Я. Коць // Микробиологический журнал. – 1991. – Т. 53. – № 1. – С. 16-22.
12. Събев В. Экономическая оценка внесения минерального удобрения и обработки почвы для люцерны на корм / В. Събев, И. Пачев // Вісник Харківського національного аграрного університету імені В. В. Докучаєва. – Х., 2008. – № 2. – С. 193-200. – (Сер. «Ґрунтознавство, агрохімія, землеробство, лісове господарство»).
13. Шевель І. В. Вплив добрив на продуктивність і деякі показники якості люцерни при вирощуванні її на зрошуваному чорноземі південному /І. В. Шевель // Таврійський науковий вісник. – Херсон: ННВК «Херсонський агроуніверситет», 2003. – Вип. 25. – С. 65-69.
Автор: Н. Я. Гетман, доктор сільськогосподарських наук, Ю. А. Векленко, кандидат сільськогосподарських наук Р. О. Ткачук
