Залишити коментар

Ефективність застосування позакореневих підживлень азотним добривом карбамід у системі удобрення сої

Потенційні можливості сої в накопиченні великої кількості високоякісного білка роблять її досить перспективною для України, тому необхідно щорічно не тільки розширювати площі цієї цінної культури, а й створювати та впроваджувати нові високопродуктивні сорти інтенсивного типу і адаптивні сортові технології їх вирощування [1, 2].

При вирощуванні сої у Правобережному Лісостепу України важливого значення набуває питання розробки та впровадження сучасних технологій вирощування, які б базувалися на раціональному використанні генетичного потенціалу продуктивності сорту, оптимізації умов мінерального живлення із врахуванням потреби рослин в елементах живлення за етапами органогенезу.

Відомо, що надходження елементів живлення впродовж вегетаційного періоду сої відбувається нерівномірно. Основна частина макроелементів поступає в рослину в період від бутонізації до формування бобів і наливу насіння – 78,5 % азоту, 50 % фосфору, 82,2 % калію. В азотному живлені критичний період для сої – 2-3 тиждень після цвітіння [3].

Не завжди за допомогою одноразового ґрунтового внесення добрив ми можемо забезпечити рослини необхідною кількістю елементів живлення. Тому для повноцінного забезпечення рослин необхідними елементами живлення доцільно в період їх вегетації проводити позакореневі (листкові) підживлення розчинами мінеральних добрив. Особливу увагу варто звернути на те, що лише листковими підживленнями можливо в повній мірі врахувати особливості живлення кожної культури. Відсоток засвоєння елементів живлення з добрив через листкову поверхню є значно вищим, порівняно із їх засвоєнням з добрив, що внесені в ґрунт, але обсяги засвоєння через листки обмежені. Тому, для забезпечення сої елементами живлення рекомендується проводити позакореневі підживлення повним мінеральним добривом у період вегетації бобових рослин, коли вони відчувають нестачу в елементах живлення [4, 5].

На сьогоднішній день у сільському господарстві активно використовують найбільш концентроване серед твердих азотних добрив водорозчинне, повільнодіюче безнітратне амідне добриво Карбамід ((ЫИ2)2СО). Його застосовують у системах удобрення в усіх ґрунтово-кліматичних зонах України в основне внесення та для позакореневого листкове підживлення сої. Доцільніше Карбамід використовувати під культури з довгим вегетаційним періодом. У ґрунті амідна форма трансформується в амонійну, а пізніше – нітратну. Процес цей відбувається повільно, тому азот рівномірно засвоюється рослинами впродовж вегетації, надмірно не нагромаджується в рослині і в ґрунтових водах. Мало вимивається з ґрунту, втрати азоту в ґрунті мінімальні. Чим вища температура ґрунту, тим краще і швидше засвоюється азот з карбаміду. На ґрунтах дуже кислих або свіжо завапнованих дає менший ефект. Менша ефективність також на перезволожених, холодних ґрунтах та за ранньовесняного внесення на озимих. Амідна форма азоту здатна швидко засвоюватися через листкову поверхню.

Мета наших досліджень полягала у розробці регламенту застосування позакореневого листкового підживлення сої азотним добривом Карбамід та вивчення впливу цього підживлення на формування урожайності та якості насіння сої.

Методика дослідження. Дослідження проводили впродовж 20162017 рр. в Інституті кормів та сільського господарства Поділля НААН на сірих лісових середньосуглинкових ґрунтах. У досліді, на фоні мінеральних добрив у нормі N15Р60К60, висівали сорт сої Монада (селекції Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН). За 6-7 діб до сівби насіння обробляли протруйником Максим ХL 035Г8 (1 л/т), а в день сівби інокулянтом Оптімайз 400 (1,8 л/т). У період вегетації проводили позакореневі підживлення азотним добривом Карбамід (9 кг/га за норми робочої рідини 300 л/га) зокрема у фази початок цвітіння, утворення бобів та налив насіння. За контроль був прийнятий варіант без позакореневого листкового підживлення сої. Проведення досліджень здійснювалося за загальноприйнятими методичними вказівками [6, 7].

Результати досліджень: Рівень урожайності сої, як і інших культур, визначається кількісним виявленням елементів структури та їх поєднанням, як між собою, так і з іншими ознаками рослин.

Індивідуальна продуктивність рослин залежить від забезпечення їх факторами життя, тому оцінюється зміною основних елементів структури урожаю – кількістю бобів і насінин на одній рослині, масою насінин з однієї рослини та масою 1000 насінин. Із всіх елементів структури кількість бобів на одній рослині і маса 1000 насінин є найбільш чутливі до зміни умов вирощування.

За результатами досліджень проведених у 2016-2017 рр. відмічено, що на варіантах досліду, де проводили листкове підживлення сої азотним добривом Карбамід спостерігалось збільшення показників індивідуальної продуктивності рослин сої (табл. 1).

1. Індивідуальна продуктивність рослин сої залежно від листкового підживлення, (у середньому за 2016 – 2017 рр.)

п/п

Строки проведення позакореневого підживлення добривом Карбамід Кількість

плодоелементів,

шт./рос.

Маса насіння з однієї Маса

1000

бобів насінин
1 Без добрив (контроль) 17,2 40,9 5,10 124,7
2 У фазі початок цвітіння 21,5 46,5 5,83 125,3
3 У фазі утворення бобів 23,2 52,2 6,60 126,6
4 У фазі налив насіння 23,2 51,5 6,72 130,5
5 У фазі початок цвітіння + утворення бобів 23,7 51,0 6,59 129,1
6 У фазі утворення бобів + налив насіння 24,4 54,8 7,17 130,8
7 У фазі початок цвітіння + утворення бобів + налив насіння 24,6 55,4 7,32 132,0

Максимальні показники індивідуальної продуктивності, а саме кількість бобів (24,6 шт.), кількість насіння (55,4 шт.) з однієї рослини були отримані при проведені трьох позакореневих підживлень сої азотним добривом Карбамід у фазах початок цвітіння, утворення бобів та налив насіння. На цьому ж варіанті досліду відмічена й найбільша маса насіння з однієї рослини – 7,32 г, що відповідно більше на 1,49; 0,72; 0,60 г, ніж на ділянках, де проводили по одному підживленню та відповідно на 0,73; 0,15 г більше, ніж на ділянках, де проводили по два позакореневих підживлення. Прибавка до контрольного варіанта становила 2,22 г або 43,5 %.

Важливим показником індивідуальної продуктивності сої є маса 1000 насінин, яка залежить від умов вирощування. У середньому за два роки досліджень, найбільшу масу 1000 насінин 132,0 г одержано на ділянках, де позакореневі підживлення добривом Карбамід проводили тричі, у фазі початок цвітіння, утворення бобів та у фазі налив насіння, що більше на 7,3 г, ніж на ділянках контролю (без підживлення).

За результатами кореляційно-регресійного аналізу відмічено високу силу зв’язку між кількістю бобів та кількістю насіння з однієї рослини (г = 0,972); між кількістю бобів та масою насіння з однієї рослини (г = 0,959); між кількістю насіння та масою насіння з однієї рослини (г = 0,994); між масою 1000 насінин та урожайністю (г = 0,918).

Поєднання умов довкілля, біоценотичних і антропогенних факторів у вирощуванні сільськогосподарських культур впливає на індивідуальну продуктивність рослин і як наслідок проявляється у найбільш важливому показнику господарської цінності – урожайності.

За результатами досліджень отриманих у 2016-2017 роках нами було відмічено суттєвий вплив строку та кратності проведення позакореневого підживлення сої азотного добрива Карбамід (9 кг/га) на урожайність насіння сої сорту Монада.

Так, рівень урожайності насіння сої сорту Монада в середньому за два роки досліджень коливався в межах від 2,31 до 2,95 т/га (табл. 2). Азотне добриво Карбамід, залежно від строку та кратності внесення, збільшувало показники урожайності на 0,18-0,64 т/га або на 7,8-27,7 %.

2. Урожайність насіння сої сорту Монада залежно від позакореневих підживлень, т/га, (у середньому за 2016 – 2017 рр.)

Приріст до контролю

п/п

Строки проведення позакореневого підживлення добривом Карбамід Урожайність,

т/га

т/га %
1 Без добрив (контроль) 2,31
2 У фазі початок цвітіння 2,49 0,18 7,8
3 У фазі утворення бобів 2,66 0,35 15,2
4 У фазі налив насіння 2,76 0,45 19,5
5 У фазі початок цвітіння + утворення бобів 2,62 0,31 13,4
6 У фазі утворення бобів + налив насіння 2,77 0,46 19,9
7 У фазі початок цвітіння + утворення бобів + налив насіння 2,95 0,64 27,7
НІР о,05 т/га 0,14

На ділянках досліду, де проводили по одному позакореневому підживленню азотним добривом Карбамід, урожайність насіння становила 2,49 т/га – підживлення у фазі початок цвітіння, 2,66 т/га – підживлення у фазі утворення бобів, 2,76 т/га – підживлення у фазі налив насіння, що відповідно на 0,18; 0,35; 0,45 т/га більше порівняно до контрольного варіанта.

Проведення по два позакореневих підживлень азотним добривом Карбамід підвищувало рівень урожайності відносно до контролю на 0,31 – 0,46 т/га або на 13,4-19,9 %. Найбільшу урожайність насіння сої сорту Монада (2,95 т/га) було отримано при проведенні трьох позакореневих підживлень азотним добривом Карбамід (9 кг/га) у фазі початок цвітіння, утворення бобів та налив насіння. Прибавка до контролю складала 0,64 т/га або 27,7 %.

Цікавим моментом є те, чи існує зв’язок між урожайністю культури і вмістом білка в її насінні. Підвищення урожайності за рахунок створення оптимальних умов вирощування у більшості сортів досить часто супроводжується зниженням білковості насіння.

Дослідження окремих вчених все ж підтверджують можливість поєднання високих показників продуктивності і білковості сої. Хоча більшість сходяться на тому, що поєднання високої урожайності і вмісту сирого протеїну досить істотно залежить від метеорологічних умов року.

Окремі вчені [8, 9], вважають, що застосовуючи мінеральні добрива можна одержати у насінні сої сирого протеїну 41,0 %, при 33,5 % у неудобреному контролі. Але при цьому слід мати на увазі, що дія окремих елементів живлення на вміст його неоднакова.

Наші дослідження показали, що вміст сирого протеїну в насінні сої під впливом азотного добрива Карбамід залежно від строку та кратності його внесення змінювався по-різному (табл. 3.).

3. Вміст та збір сирого протеїну в насінні сої залежно від позакореневих підживлень, (у середньому за 2016-2017 рр.)

п/п

Строки проведення позакореневого підживлення добривом Карбамід Вміст сирого протеїну, % Збір сирого протеїну, т/га
1 Без добрив (контроль) 37,07 0,86
2 У фазі початок цвітіння 37,58 0,94
3 У фазі утворення бобів 39,08 1,04
4 У фазі налив насіння 39,32 1,09
5 У фазі початок цвітіння + утворення бобів 38,56 1,01
6 У фазі утворення бобів + налив насіння 39,15 1,09
7 У фазі початок цвітіння + утворення бобів + налив насіння 39,67 1,17

Так, на контрольному варіанті досліду вміст сирого протеїну був на рівні 37,07 %, що відповідно на 0,50; 1,99; 2,20 % менше ніж на варіантах, де проводили по одному позакореневому підживленню азотним добривом Карбамід. Збір сирого протеїну на ділянках досліду, де проводили одне підживлення, відповідно становив: карбамід у фазі початок цвітіння – 0,86 т/га, карбамід у фазі утворення бобів – 0,94 т/га, карбамід у фазі налив насіння – 1,04 т/га.

Проведення двох листкове підживлення сої азотним добривом Карбамід збільшило вміст сирого протеїну, залежно від строку його внесення на 1,49 – 2,27 %. Максимальні показники вмісту та збору сирого протеїну (39,67 %, та 1,17 т/га) було відмічено на варіантах досліду, де проводили три позакореневих підживлення азотним добривом Карбамід у фазі цвітіння, утворення бобів та налив насіння.

У процесі польових досліджень було виявлено сильні кореляційні зв’язки між урожаєм та показниками вмісту і збору сирого протеїну, які описують наступні регресійні моделі:

У = 4,4665х + 26,79,

де У – урожай насіння сої, т/га;

Х – вміст сирого протеїну, % коефіцієнт парної кореляції г = 0,9262.

У = 0,5043х – 0,308,

де Y – урожай насіння сої, т/га;

Х1 – збір сирого протеїну, т/га; коефіцієнт парної кореляції г = 0,9962.

Висновок:

Таким чином, найбільш сприятливі умови росту та розвитку рослин сої для формування максимальних показників індивідуальної продуктивності, зумовлені трьома внесеннями добрива Карбамід (9 кг/га), у фазах початок цвітіння, утворення бобів та налив насіння. Такі умови, окрім підвищення показників індивідуальної продуктивності, змінюють основні елементи структури рослин, що в кінцевому результаті позитивно впливають на рівень урожаю. Результати досліджень отримані в 2016-2017 рр. показали, що найбільшу прибавку врожаю сої сорту Монада (0,64 т/га), забезпечило проведення трьох листкове підживлення сої азотним добривом Карбамід (9 кг/га) у фазах початок цвітіння, утворення бобів та налив насіння, рівень урожаю на цьому варіанті досліду становив 2,95 т/га.

Бібліографічний список

1. Бабич А. О. Сортова технологія вирощування шлях до потенційних можливостей сої / А. Бабич, В. Ткачук, М. Новохацький // Пропозиція. – 2000. – № 10. – С. 41-42.

2. Петриченко В. Ф. Актуальні проблеми оптимізації технологій вирощування сої / В. Ф. Петриченко, С. І. Іванюк // Аграрний тиждень – 2010. – № 09 [135]. – С. 12.

3. Лихочвор В. В. Рослинництво. Технології вирощування сільськогосподарських культур / [Лихочвор В. В., Петриченко В. Ф., Іващук П. В., Корнійчук О. В.], под. ред. В. В. Лихочвора, В. Ф. Петриченка. – [3-є вид., виправ., допов.] – Львів: НВФ “Українські технології”, 2010. -1088 с.

4. Петриченко В. Ф., Барвінченко В. І. Звіт про НДР “Розробити нову технологію вирощування сої з використанням вуглеамонійних солей (ВАС) і препарату Триман1”. – Вінниця, 2000 р. С. 11.

5. Петриченко В. Ф., Бернадзіковський С. А., Материнський П. В. Сучасна технологія вирощування кормових бобів на зерно. // Зб. Центру наукового забезпечення АПВ Вінницької області. Вінниця, 2000. – С. 64.

6. Єщенко В. О. Основи наукових досліджень в агрономії: Підручник / В. О. Єщенко, П. Г. Копитко, В. П. Опришко, П. В. Костогриз; за ред. В. О. Єщенка. – К.:Дія. – 2005. – 288 с.

7. Вергунов І. М. Основи математичного моделювання для аналізу та прогнозу агрономічних процесів. – К.: Нора-прінт, 2000. – 146 с.

8. Петриченко В. Ф. Растительный белок и культура сои. / В. Ф. Петриченко // Кормовые культуры. – 1991. – № 3. – С. 21.

Автор: О. В. Сереветник, кандидат сільськогосподарських наук

Bookmark and Share
Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *