Posted on Залишити коментар

Азотфіксація. Інокуляція сої. Технології застосування. Оцінка.

Соя має властивість ефективно забезпечувати себе азотом завдяки такій властивості, як азотфіксація. Аби досягти максимальної азотфіксації спеціалісти рекомендують перед посівом обробити насіння мікробіологічними препаратами, які містять ризобії бульбочкових бактерій. Разом з тим, якщо агровиробники уникають інокуляції, або ж рослини все одно повільно розвиваються — у таких випадках спеціалісти рекомендують весняне внесення азоту під культивацію та літнє підживлення в рядки тощо.

Соя задовольняє потребу в азоті за рахунок фіксації атмосферного азоту тільки на 50–70 %, а тому в початковий період потребує внесення азотних добрив. Засвоєння поживних речовин соєю неоднакове в різні фази її росту та розвитку. Так, засвоєння азоту поступово збільшується від фази сходів (завдяки як поглинанню з грунту, так і фіксації азоту бульбочковими бактеріями) і досягає максимуму у фазі цвітіння й утворення бобів і насіння, після чого швидко зменшується. Азотні добрива в дозі 30–45 кг/га вносять під передпосівну культивацію. Слід зауважити, що надмірне живлення сої азотом сприяє розростанню вегетативних органів і сприяє інтенсивному розвитку кореневих гнилей та ураженню рослин іншими хворобами. Тому азотні добрива під сою доцільно вносити у поєднанні з фосфорно-калійними. У рядки при сівбі сої вносять по 10–15 кг/га фосфору в формі молібденізованого суперфосфату. Соя для свого росту й розвитку вимагає також внесення у грунт мікроелементів, особливо молібдену і бору, які суттєво підвищують стійкість рослин до інфекційних захворювань.

Існують суперечливі думки щодо доцільності застосування азотних добрив при вирощувані сої. На думку одних, рослини соя повністю забезпечують себе  азотом за рахунок азотфіксації і внесення добрив не доцільно, оскільки останні гальмують процес азотфіксації. Ми рекомендуємо внесення “стартових” 20-30 кг/га мінерального азоту під передпосівну культивацію. Крім того при своєчасному формуванні симбіотичного апарату в фазі 4-го – 5-го трійчатого листка, але при помітному азотному голодуванні рослин рекомендується позакореневе підживлення сої близько 10 кг/га азоту. За такої схеми вирощування сої, спостерігається певне уповільнення процесів азотфіксації проте не безповоротно, після використання рослиною мінерального азоту процес азотфіксації відновлюється, що в кінцевому результаті позитивно відображається на урожаю.(1)

У випадку незадовільного стану бульбочок та жовтуватого відтінку у забарвленні рослин слід провести 1-2 підживлення азотом (N30-45) у фазу бутонізації чи у період цвітіння.(4)

Що таке азотфіксація?

Азотфіксація – це процес зв’язування атмосферного азоту бактеріями – єдиними організмами, здатними його здійснювати. Азотфиксуючі бактерії відновлюють молекулярний азот N2 до аміаку NH3 за допомогою ферменту нітрогенази, яка «працює» при звичайній температурі, в той час як хімічний синтез аміаку з азоту і водню вимагає високих температур і тисків.

Азотфіксація дуже широко поширена серед аеробних бактерій (див. Аероби), але особливо серед анаеробних (див. Анаероби). Її здійснюють як вільноживучі бактерії (ціанобактерії, азотобактер та ін.), Так і симбіотичні (див. Симбіоз). Бульбочкові бактерії, наприклад, поселяються на коренях бобових і деяких інших рослин (лоха, обліпихи, вільхи). У клітинах бактерій аміак використовується для біосинтезу амінокислот і інших азотовмісних речовин. Після загибелі бактерій органічний азот минерализуется і стає доступним для рослин. У свою чергу, симбіотичні бактерії отримують від рослини вуглеводи, мінеральні солі.

Фактори що впливають на ефективність азотфіксації

  • Одним з факторів, що обмежує активність симбіозу сої є підвищена кислотність ґрунту. Діапазон значень рН ґрунтового розчину для симбіозу сої коливається від 5,5 до 8,5, проте потужний симбіотичний апарат соя формує при оптимальних значеннях рН від 6,6 до 7,0. На кислих ґрунтах рослини сої менше утворюють кореневих волосків, зменшується поглинаюча здатність кореневої системи, сповільнюються обмінні процеси в рослині. Крім того, з власних досліджень та літературних джерел відомо, що у кислих ґрунтах бульбочкові бактерії знаходиться в значних кількостях, але за таких умов вони втрачають вірулентність та активність.
  • Нестача вологи негативно впливає не лише на рослини сої, а й на бульбочки. В результаті відбуваються певні зміни у фотосинтезі, що в свою чергу викликає дефіцит вуглеводів у рослинному організмі, оскільки включаються механізми збереження і всі поживні елементи витрачаються на побудову та розвиток кореневої системи, а саме нових корінців, для “пошуку” води. Таким чином, нестача вуглеводів у рослині знижує активність рівня азотфіксації, що в свою чергу спричиняє некротичні процеси у бульбочках. Буль­боч­кові бак­терії не ут­во­рю­ють­ся в су­хо­му ґрунті, як­що на мо­мент по­чат­ку ве­ге­тації во­ло­га в ньому ста­но­вить менш як 50–60% по­вної по­льо­вої во­ло­го­єм­нос­ті. У пізніші стадії роз­вит­ку рос­ли­ни не­до­стат­ня кількість во­ло­ги мо­же навіть спри­чи­ни­ти відми­ран­ня буль­бо­чок. То­му для ви­ро­щу­ван­ня сої де­я­ке пе­­ре­зво­ло­жен­ня (окрім три­ва­лих за­топ­ле­нь) менш шкідли­ве, ніж не­ста­ча во­ло­ги. Оп­ти­маль­­­на кількість во­ло­ги для ефек­тив­но­го роз­вит­ку буль­бо­чок — близь­ко 60–80% по­вної во­ло­гоємності ґрун­ту.Після нормалізації водного обміну у рослині яка перенесла водний стрес старі бульбочки вже не відновлюються своїх функцій, а в той час на периферійних корінцях кореневої системи утворюються нові дрібні бульбочки, рівень фіксації азоту яких значно нижчий ніж тих, що втратили життєздатність.
  • Активність бульбочкових бактерій значною мірою залежить від забезпечення їх джерелом енергії. До того часу поки в рослинах сої не починається формування насіння та складаються сприятливі умови навколишнього середовища, бактеріальні віроїди у бульбочках використовують у своїх обмінних процесах вуглеводи для свого розвитку і діяльності. Після того коли починає наливатись насіння відбувається відтік вуглеводів та закладання їх у вигляді поживних речовин ендосперму. У бульбочках тим часом дефіцит вуглеводів спричиняє затухання всіх фізіологічних процесів у тому числі і зниження фіксації азоту і в кінці кінців відбувається старіння та відмирання бульбочок.

Що таке інокуляція?

Інокуляція насіння сої — це процес нанесення на його поверхню біопрепарату, що містить ризобактерії, які сприяють утворенню азотофіксуючих бульбочок на корінні рослин. Прикореневі бульбочки фіксують азот з атмосфери та передають його рослині-господарю, перетворюючи азот в аміак, який засвоюється рослиною. Бактерії та рослини сої вступають у симбіотичні відносини, у яких бактерії отримують від рослини цукри, натомість забезпечують її доступним азотом. Ризобактерії допомагають рослинам за період вегетації фіксувати до 250 кг атмосферного азоту, з яких 150 кг засвоюється самою рослиною, а до 100 кг залишається у пожнивних рештках для наступних культур у сівозміні.
Основні правила та інструкція для успішної інокуляції…
Загальні вимоги до інокулянтів:
  • зберігати за  оптимальних температур 5–25оС;
  • На інокулянт не повинне потрапляти пряме сонячне світло, йому не можна пересихати. Тому  інокуляція виконується з вечора, причому обробляється лише та кількість насіння, яка буде висіяна впродовж найближчої доби. «Якщо ви почали інокуляцію і разом з нею почався дощ, який затягнувся на добу або кілька діб, це може стати проблемою;
  • запобігати надмірному нагріванню препарату;
  • не допускати замерзання препарату;
  • не зберігати у незахищених або непридатних для зберігання приміщеннях;
  • уникати контакту з фумігантами протягом зберігання і в процесі застосування;
  • попередньо перевіряти сумісність з фунгіцидними чи інсектицидними протруйниками при одночасному застосуванні;
  • застосовувати лише нехлоровану воду при використанні препарату;
  • перевірити і упевнитись, що обладнання для нанесення препарату правильно відкаліброване і налаштоване;(9)
  • При інокуляції слід дотримуватися оптимального співвідношення обсягів робочої суспензії препарату та насіння, бо за надмірної зволоженості може порушитись норма його висіву. Виконання цієї умови сприятиме збереженню від ушкодження оболонок насіння сої, яке має тонку і ніжну оболонку, що швидко набрякає.
  • Якщо попередником сої була  соя, інокуляцію можна не проводити.  Практики у США говорять, що інокуляція економічно доцільна лише тоді, коли перерва у висіванні сої складає 3 роки і більше».(6)
  • Якщо сівозміна у господарстві не насичена соєю або соя раніше взагалі на полі не вирощувалася, потрібно використовувати торф’яні  інокулянти. (6)
  • Рідкі інокулянти іноді не спрацьовують, навіть якщо інокуляція проводилася за всіма правилами.До того ж при використанні рідких інокулянтів насіння необхідно висіяти впродовж доби, тому що бактерії таких препаратів не мають поживного середовища, щоб підтримувати життєдіяльність.(6)
  • Пролонговані інокулянти, або ж препарати тривалої дії, застосовувати не завжди ефективно, оскільки в більшості в них немає живих бактерій. «Такі препарати містять лише маркери, які провокують мутацію місцевого ґрунтового ризобіуму. А якщо цього ризобіуму у вас немає, інокуляція почнеться дуже пізно».(6)

Підвищення ефективності азотфіксації можливе при поєднанні азотфіксуючих бактерій з фофомобілізуючим ендомікоризним грибом  Glomus (читати публікацію).

СУМІСНІСТЬ ІНОКУЛЯНТІВ З ПЕСТИЦИДАМИ

Слід пам’ятати, що бульбочкові бактерії – це живі організми. І деякі пестициди можуть мати фітотоксичну дію на їх ефективність. Ступінь негативного впливу залежить перш за все від діючої речовини та штаму бактерій. У ході випробувань, проведених науково-дослідним центром Becker Underwood, було встановлено, що за правильного застосування інокулянти від компанії Becker Underwood сумісні з хімічними протруйниками Круїзер 350 FS, т.к.с. (тіаметоксам, 350 г/л), Максим XL, т.к.с. (флудиоксоніл, 25 г/л + металаксил-М, 10 г/л), Апрон XL, т.к.с. (металаксил-М, 350 г/л), Вітавакс 200 ФФ, т.к.с. (тирам, 200 г/л + карбоксин, 200 г/л), Роял Фло, в.с.к. (тирам, 480 г/л), Февер, т.к.с. (протіоконазол, 300 г/л).

Ґрунтові гербіциди Харнес, к.е. (ацетохлор, 900 г/л), Півот, к.е. (імазетапір, 100 г/л) та Зенкор, з.п. (метрибузин, 700 г/кг) за умов застосування рекомендованих норм істотного шкідливого впливу на штами ризобактерій, які використовуються в інокулянтах ХайСтікРізоФло5 та ХайКоут Супер, не мали.(4)

Але іноді, з практики, Ацетохлор може пригнічувати бульбочки.

Які є різновиди інокулянтів?

Є різні групи препаратів. Одні містять лише бактерії, інші бактерії та маркери, третя група препаратів містить тільки маркери.

За терміном використання розрізняють:
  • Класичні інокулянти на торфовій основі, або рідкі. Даними інокулянтами слід обробляти не більше чим за добу, та слід уникати сонячних променів.
  • Пре-інокулянти – для обробки значної кількості насіння за кілька тижнів чи місяців до посіву (наприклад: ХайКот Супер Соя + ХайКот Супер Екстендер)

Чи є переваги в інокулянтів довготривалої дії (які можна використовувати за 1-1,5 місяці)? Чи є там живі бактерії, чи тільки маркери для мутації місцевої біоти, як часто говорять?

Звичайно, що найбільш ефективним буде той препарат, який містить найбільшу концентрацію живих бактерій на насінні саме в момент потрапляння насіння в ґрунт. Відповідно, пре-інокулянти потрібні виробникам, у яких великі площі посіву сої, великий вал насіння, який важко обробити за один день і, тим більше, висіяти його в ґрунт. Якщо площі великі, це неможливо або дуже незручно. Тому тут пре-інокулянти — це вже як обов’язковий елемент технології вирощування. У принципі, навіть при невеликих об’ємах насіння пре-інокулянт може мати перевагу перед звичайними інокулянтами, адже містить додатковий компонент, який, по-перше, захищає бактерії на поверхні насіння від впливу всіх шкідливих факторів навколишнього середовища, а, по-друге, може надавати додаткове живлення самій насінині, забезпечуючи краще проростання, схожість і енергію проростання.(8)

Способи інокуляції

  • Інокуляцію можна проводити завчасно спеціальними інокулянтами, що містять речовини для захисту бульбочок;
  • Інокуляцію проводять перед висіванням;
  • Подвійна інокуляція – поєднання  пре-інокуляції з інкрустацією за 90 днів до посіву та інокуляції перед посівом.  Даний спосіб найбільш ефективний, оскільки підвищує шанси інфікування бульбочковими бактеріями.
Існує два методи інокуляції: вологий із додаванням незначної кількості води (1,0% від маси насіння) та сухий — інокулянт поступово висипають на насіння, яке потроху подається у барабан протруйника, або ж ретельно вручну змішують з насінням у ящику сівалки безпосередньо перед сівбою.
 
Крім цього, важливим при інокуляції насіння є спосіб застосування препаратів: механізована та ручна обробка.

Механізована обробка:

1-й спосіб. Біопрепарати суспендують у необхідній кількості води. Одержаною суспензією обробляють посівний матеріал, використовуючи стрічкові транспортери або шнекові механізми, які дозволяють якісно перемішати насіння з препаратом. Допускається також використання бетонозмішувачів, які забезпечують рівномірний розподіл препарату в масі зерна, не пошкоджуючи при цьому насіння.
 
2-й спосіб. Рідкі препарати суспендують у воді і використовують у машинах для протруєння насіння. Перед використанням машину потрібно ретельно очистити від залишків отрутохімікатів. Обробка проводиться аналогічно протруєнню хімічними препаратами згідно з інструкцією до машини.

Ручна обробка:

1-й спосіб. Препарат суспендують у відповідній кількості води. Насіння розміщують на брезенті або на асфальтованій ділянці. Рівномірно зволожують його суспензією, якісно перемішують.
 
2-й спосіб. Суспензія препарату рівномірно (наприклад, за використання поливалки) наноситься на зерно, що вантажиться на машину, за допомогою шнекових навантажувачів або стрічкових транспортерів. При цьому препарат добре перемішується.
 
Необхідно взяти до уваги: незалежно від способу інокуляції після обробки насіння потрібно підсушити до сипучого стану (для попередження втрати сипучості і можливого зниження норми висіву). Також існують застереження при інокуляції насіння — це відсутність попадання на інокулянт прямого сонячного проміння; перезволоження, яке може призвести до порушення норми висіву або ж до швидкого набрякання та травмування насіння (особливо сої, яке має тонку і ніжну насіннєву оболонку); нерівномірне нанесення інокулянту, особливо за ручної обробки.
 
Щоб уникнути перезволоження, необхідно забезпечити оптимальне співвідношення води та насіння культури. Так, за норми висіву сої 100-120 кг/га оптимальна кількість робочого розчину становить 0,6-0,8 л, бобів кормових та гороху за норми висіву 200 кг/га — 1,5-2,0 л, квасолі за норми висіву 80 кг/га — 0,6 л, вики за норми висіву 120 кг/га — 1,0-1,5 л, люцерни та конюшини за норми висіву 20 кг/га — 0,3-0,5 л.(7)

Як визначається  ефективність біологічних препаратів?

Ефек­тивність бак­теріаль­них пре­па­ратів виз­на­чається низ­кою по­каз­ників, на які слід звер­ну­ти ува­гу під час прид­бан­ня іно­ку­лян­ту, зо­к­ре­ма:

1. Ос­нов­ним фак­то­ром ефек­тив­ності біоп­ре­па­ратів є шта­ми азотфіксу­валь­них мікро­ор­ганізмів. Успішність симбіозу за­ле­жить від на­яв­ності у буль­боч­ко­вих бак­терій та­ких вла­с­ти­во­с­тей:

— спе­цифічність що­до ви­бо­ру рос­ли­ни-гос­по­да­ря — здатність всту­па­ти у симбіоз із чітко виз­на­че­ною кількістю видів бо­бо­вих рос­лин;

— віру­лентність і кон­ку­рен­то­с­про­можність — здатність про­ни­ка­ти в корінь рос­ли­ни-гос­по­да­ря і зу­мов­лю­ва­ти ут­во­рен­ня буль­бо­чок за на­яв­ності інших штамів цьо­го са­мо­го ви­ду та місце­вих рас буль­боч­ко­вих бак­терій;

— азотфіксу­валь­на ак­тивність — здатність пе­ре­тво­рю­ва­ти мо­ле­ку­ляр­ний азот на азо­товмісні спо­лу­ки за­вдя­ки діяль­ності спеціаль­них фер­мент­них си­с­тем;

— ефек­тивність — здатність підви­щу­ва­ти вро­жай і вміст азо­ту (білка) у рос­ли­ни-гос­по­да­ря, що пов’яза­но із пе­ре­да­чею йо­му спо­лук азо­ту і біологічно ак­тив­них ре­чо­вин;

— ком­пле­мен­тарність — ефек­тивність взаємодії із різни­ми сор­та­ми відповідних рос­лин.

2. Однією з умов ви­со­кої ефек­тив­ності бак­теріаль­них до­б­рив є їхня сте­рильність. Кон­тамінація (за­бруд­нен­ня) пре­па­ратів іншою мікро­ф­ло­рою (най­не­без­печніши­ми є спо­ри грибів) зни­жує, в пер­шу чер­гу, ефек­тивність нітро­ге­наз­но­го (азотфіксу­валь­но­го) ком­плек­су бак­терій і ли­ше потім впли­ває на їхню віру­лентність і кон­ку­рен­то­с­про­можність що­до ди­ких рас грун­то­вих мікро­ор­ганізмів.

Вар­то за­ува­жи­ти, що кількість буль­бо­чок на ко­ре­нях рос­лин не є по­каз­ни­ком ефек­тив­ності пре­па­ратів. До при­кла­ду: штам-стан­дарт Bradyrhizobium japonicum 634б фор­мує на ко­ре­нях рос­ли­ни від 30 до 60 буль­бо­чок і за­без­пе­чує фіксацію 150–250 кг/га азо­ту; штам Bradyrhizobium japonicum 604к фор­мує від 700 до 2000 буль­бо­чок і за­без­пе­чує фіксацію азо­ту на рівні 5–10 кг/га. На­явність ро­же­во­го ко­ль­о­ру на зрізі буль­бо­чок (вміст лег­ге­мог­лобіну) не є кри­терієм оцінки ефек­тив­ності біологічних пре­па­ратів, а ли­ше вка­зує на на­явність сфор­мо­ва­но­го азотфіксу­валь­но­го апа­ра­ту.

3. Важ­ли­ве зна­чен­ня має і термін зберіган­ня пре­па­ра­ту. Навіть за умов по­вної сте­риль­ності пре­па­рат містить жи­ву куль­ту­ру мікро­ор­ганізмів, що має здатність постійно рос­ти. За до­сяг­нен­ня пев­ної кон­цен­т­рації в пре­па­раті бак­терії пе­ре­ста­ють розмно­жу­ва­ти­ся, по­чи­на­ють старіти та відми­ра­ти. Ток­си­ни, ут­во­рені у ре­зуль­таті роз­кла­ду бак­теріаль­них клітин, знач­ною мірою зни­жу­ють симбіотичні вла­с­ти­вості жи­вих бак­терій. З цієї при­чи­ни бак­теріальні пре­па­ра­ти, які ма­ють термін зберіган­ня по­над 1 рік, хоч і є ак­тив­ни­ми, про­те знач­но мен­шою мірою, ніж щой­но ви­ро­щені мікро­ор­ганізми. То­му бак­теріальні до­б­ри­ва під бо­бові та зер­нові куль­ту­ри ви­го­тов­ля­ють на ос­нові ви­со­ко­ак­тив­них, ви­со­ко­е­фек­тив­них і кон­ку­рен­то­с­про­мож­них штамів мікро­ор­ганізмів із до­дер­жан­ням умов по­вної сте­риль­ності та без­по­се­ред­ньо пе­ред по­чат­ком посівної кам­панії.

Пропозиції українського ринку інокулянтів

По­над 60% вітчиз­ня­них пре­па­ратів відповіда­ють зга­да­ним кри­теріям. Роз­г­ля­не­мо де­які з них:

— Ри­зо­гумін (оригіна­тор — Інсти­тут сільсько­го­с­по­дарсь­кої мікробіології та аг­ро­про­мис­ло­во­го ви­роб­ництва НА­АН Ук­раїни) — рідкий або по­рош­ко­подібний іно­ку­лянт для сої. Містить у своєму складі гумінові кис­ло­ти, що, за сло­ва­ми ав­торів, на­дає йо­му унікаль­ної симбіотич­ної спорідне­ності із соєю, за­вдя­ки чо­му до­ся­гається га­ран­то­ва­но стабільний ефект.

— Ри­зо­бофіт (оригіна­тор — Інсти­тут аг­ро­еко­логії і при­ро­до­ко­ри­с­ту­ван­ня НА­АН Ук­раїни) — рідкий або по­рош­ко­подібний іно­ку­лянт для сої. Містить за­па­тен­то­вані шта­ми ри­зобій сої, які, на дум­ку роз­роб­ни­ка, за­без­пе­чу­ють ви­сокі вро­жаї зер­на цієї куль­ту­ри.

— Ри­зо­ак­тив (оригіна­тор — Інсти­тут аг­ро­еко­логії і при­ро­до­ко­ри­с­ту­ван­ня НА­АН Ук­раїни) — по­рош­ко­подібний іно­ку­лянт для сої на ос­нові ак­ти­во­ва­но­го вугілля.

— Біомаг СОЯ (оригіна­тор — ТОВ ТД «Ен­зим-Аг­ро») — рідкий іно­ку­лянт для сої. Пре­па­рат ви­го­тов­ля­ють за ліцензією та під на­уко­вим су­про­во­дом Інсти­ту­ту мікробіології і віру­со­логії ім. Д.К. За­бо­лот­но­го НАН Ук­раїни.

— Біоіно­ку­лянт БТУ-т® (оригіна­тор — БТУ-центр ) — біоп­ре­па­рат на ос­нові тор­фу для іно­ку­ляції насіння бо­бо­вих куль­тур. Містить спеціаль­но при­го­тов­ле­ний торф зі стабіліза­то­ром.

— Біоіно­ку­лянт БТУ-р® (оригіна­тор — БТУ-центр ) — рідкий біоп­ре­па­рат на ос­нові буль­боч­ко­вих бак­терій.

— Нітрофікс Ж (оригіна­тор — ТОВ «СГП “Ни­ва”», ТМ «Біона») — рідкий біоп­ре­па­рат на ос­нові буль­боч­ко­вих бак­терій.

— Нітрофікс П (оригіна­тор — ТОВ «СГП “Ни­ва”», ТМ «Біона») — по­рош­ко­подібний біоп­ре­па­рат на сте­риль­но­му торфі.

— Нітрофікс (PreNoctin A) (оригіна­тор — ТОВ «СГП “Ни­ва”», ТМ «Біона») — іно­ку­лянт із при­ли­па­чем-стабіліза­то­ром ви­роб­ництва Ар­ген­ти­ни для за­вчас­ної об­роб­ки насіння сої.

Се­ред вітчиз­ня­них пре­па­ратів особ­ли­вої ува­ги за­слу­го­вує пре­па­рат но­во­го по­коління Ри­зо­с­тим (оригіна­тор — Інсти­тут фізіології рос­лин і ге­не­ти­ки НАН Ук­раїни). Унікальність пре­па­ра­ту за­без­пе­чує поєднан­ня ком­плек­су шта­мів ри­зобій, от­ри­ма­них за до­по­мо­гою ос­танніх до­сяг­нень мо­ле­ку­ляр­ної біо­логії та на­нобіотех­но­логії, і ком­плек­су рос­лин­них про­теїнів, які при­швид­шу­ють фор­му­ван­ня симбіозу, ак­тивізу­ють нітро­ге­наз­ний ком­плекс бак­терій та під­ви­щу­ють стійкість рос­лин до не­спри­ят­ли­вих фак­торів довкілля. Крім то­го, пре­па­рат містить унікаль­ний ком­по­нент, який поліпшує при­ли­пан­ня бак­терій до насіння та за­без­пе­чує їхнє зберіган­ня на йо­го по­верхні що­най­мен­ше про­тя­гом двох місяців.

Вітчиз­няні пре­па­ра­ти знач­но де­шев­ші, ніж за­рубіжні ана­ло­ги, і вод­но­час за до­три­ман­ня умов бак­те­ри­зації не по­сту­па­ють­ся їм за ефек­тивністю, оскільки шта­ми, що є ос­но­вою до­б­рив, адап­то­вані до грун­то­во-кліма­тич­них умов Ук­раїни.

Про­те тех­но­логії ви­роб­ництва рідких пре­па­ратів та по­рош­ко­подібних на ос­нові тор­фу бу­ло роз­роб­ле­но на по­чат­ку ми­ну­ло­го століття. І хо­ча штам мікро­ор­ганізмів є виз­на­чаль­ним у ефек­тив­ності біоп­ре­па­ра­ту, ос­таннім ча­сом поліпшен­ня їхньої якості до­ся­га­ють шля­хом підви­щен­ня тех­но­логічності або за­сто­су­ван­ням роз­ро­бок мо­ле­ку­ляр­ної біології, ге­не­тич­ної інже­нерії, на­но­тех­но­логії, що, на пре­ве­ли­кий жаль, є здебільшо­го пріори­те­том за­рубіжних пре­па­ратів. Ось при­клад де­я­ких із них:

— ХайСтік (HiStick) (компанія BASF)— рідкий пре­па­рат або пре­па­рат на сте­риль­но­му торфі. Містить за­па­тен­то­ва­ну тех­но­логію підго­тов­ки тор­фу, що дає змо­гу ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти по­рош­ко­ву фор­му без­по­се­ред­ньо у сівалці без по­пе­ред­нь­о­го зво­ло­жен­ня насіння.

— Хай­Ко­ат­Су­пер (HiCoatSuper) (компанія BASF)— рідкий іно­ку­лянт із ек­с­тен­де­ром (по­жив­ним се­ре­до­ви­щем, по­до­вжу­ва­чем життєдіяль­ності бак­терій). Дає змо­гу про­во­ди­ти за­вчас­ну об­роб­ку насіння (за декілька місяців).

— Гра­фекс (Graph-Ex) (ф. «Адвантс Біолоджікал»)— по­рош­ко­подібний іно­ку­лянт на ос­нові графіто­во-таль­ко­вих носіїв. Ця тех­но­логія за­без­пе­чує відмінну плинність насіння у сівалці та за­побігає її псу­ван­ню.

— Різап (RhizUp) (ф. «Бєккер Андервуд»)— пре­па­рат на сте­риль­но­му торфі. Містить ком­по­зицію штамів із кон­тра­ст­ни­ми вла­с­ти­во­с­тя­ми, що за­без­пе­чує ви­со­ку ком­пле­мен­тарність ком­по­нентів пре­па­ратів до сортів рос­лин різних груп стиг­лості та ефек­тивність до­б­рив за дії не­спри­ят­ли­вих фак­торів довкілля.

— Оп­ти­майз (Optimize) (компанія Bayer)— пре­па­рат містить у своєму складі ліпохіто­оліго­са­ха­рид­ний (ЛХО) про­мо­утер. Пе­ре­ва­гою та­кої тех­но­логії є при­ско­рен­ня фор­му­ван­ня симбіозів за­вдя­ки ви­ко­ри­с­тан­ню ЛХО-сиг­налінгу. Ліпохіто­оліго­са­ха­ридні сиг­нальні мо­ле­ку­ли ак­тивізу­ють ка­с­кад біохімічних ре­акцій, спря­мо­ва­них на ак­тивізацію фор­му­ван­ня симбіотич­них си­с­тем та по­до­лан­ня сор­то­вої не­сумісності мікро- та ма­к­ро­парт­не­ра.

Оцінка інокуляції

Оцінювати азотфіксацію бульбочками можна розпочинати з третього тижня після появи сходів і продовжують впродовж вегетації рослин. На початку вегетації бульбочки можуть бути білого кольору, це означає, що заселення кореня бактеріями відбулося, але вони ще не зрілі, і азотфіксація ще не розпочалась. Розрізавши бульбочку, можна оцінити її стан.
Якщо на розрізі бульбочки мають рожевий чи червоний колір — це свідчить про те, що відбувається активна азотфіксація. Якщо бульбочки зеленого, коричневого або чорного кольору — це означає, що бактерії неактивні або паразитуючі. Обробка насіння сої бактеріями поліфункціональної дії зменшує поширення хвороб у посівах культури на 40–60 %. Рослини сої з активною азотфіксацією менше уражуються кореневими гнилями, фузаріозним і вертицильозним в’яненням та іншими хворобами.
 
Автор: Валерій Іванович Даниленко – агроном консультат.
Джерело: http://www.agronom.co.ua/azotfiksaciya-inokulyaciya-so%d1%97-texnologi%d1%97-zastosuvannya-ocinka/?fbclid=IwAR3qKndEFsFCswZuKLDV0pSoWBrhsH-7PH7DdBPUkHqwxOquQARCHTLhQKo
Bookmark and Share
Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *